Як утворились фразеологізми

Мета. Ознайомити школярів з поняттям фразеологізми.

                Дослідити походження окремих фразеологізмів, місце їх   

                застосування у повсякденному мовленні українців.

                Виховувати допитливість, спостережливість.

                Розвивати мовленнєві навички, пізнавальний інтерес, творчу     

                активність.

Наочне оформлення: малюнки з зображенням фразеологізмів (3 шт.), плакат       

                «Мова – сховище думки» (1 шт.), картки з завданнями (15 шт.)

Музичне оформлення. Carter Burwell  “Bellas lullaby ost twilight”

Обладнання: магнітофон.

Хід заняття

І. Вступ

Бесіда

Вчитель:   Вібрує в мові кожен атом,

Доповнюй коливання, рух.

 Бо слово робиться крилатим,

Коли Господь вселяє дух.

Від Бога мови – рідні сестри,

І в кожній щось своє, одне.

І всі в космічному оркестрі

Звучать, як диво чарівне.

- Діти, а яка наша рідна мова?

- Що ви можете про неї сказати?

- Давайте, пригадаємо, що говорить про українську мову наш мудрий народ.

Діти називають прислів’я

v Бережи хліб на обід, а слово -  на відповідь.

v Від теплого слова і лід розтане.

v Добре слово – квітка, погане – колючка.

v Мова – сховище думки.

v Пташку пізнають по пір’ю, а людину – по мові.

v Слово народу  завжди правдиве.

v Слово -  не стріла, а глибше ранить.

ІІ. Основна частина

Розповідь

Вчитель:  Наша мова не потребує, щоб ми ахкали і ехкали, яка вона красива.

Досить просто розкрити, показати, де саме і чим саме вона красива. Хоч багато людей бачать це самі: насамперед це видно з наших народних пісень, прислів’їв, фразеологізмів.

А що ж таке фразеологізми? Це пов’язані сполучення слів, яке виникає в процесі мовлення і відтворюється у вигляді усталеної, неподільної, цілісної конструкції. Наприклад: “Він відразу запалився бажанням вилити хоч раз перед живою, чулою людиною свою душу (Степан Васильченко); “А мені так і кортить розпитати про Марію, так і крутиться на язиці ймення її, та ніяково розпитувати” (Михайло Коцюбинський); “З перших же днів закохався в неї, як сам признався собі, по самі вуха” (Андрій Головко). Спостереження над навколишньою дійсністю — історичною, суспільними процесами, виробничою діяльністю й побутом, морально-етичними нормами і родинними стосунками, природним середовищем, тваринним та рослинним світом — і спричинило появу та функціонування абсолютної більшості фразеологізмів.

Чи можна зробити з мухи слона? Звичайно, скажуть, що не можна. Тільки у казці вдається перетворити що-небудь на щось і навіть на когось. Але так можуть думати тільки ті люди, які не знають і не вживають фразеологізмів. За їх допомогою можна не тільки зробити з мухи слона, а й рукою подати на кілька кілометрів відстані, але і наїстися березової каші за свої провини, і стати білою вороною серед ровесників… А хто може сказати, що це значить, бути білою вороною?

Діти зачитують вірш

Біла ворона

Не в шовках-оксамиті

В тридцять третьому році, -

В білій маминій свиті

Я сидів на уроці.

Відчували судому

У нетопленій школі

Якось біг я додому

Поміж верби й тополі.

І почув тої миті 

З двору діда Софрона

«Не щастить цьому Миті:

Він – як біла ворона!»

Буду ту одежину,

Кляту «білу ворону»,

Ідіому невинну

Пам’ятати до скону.

В пору ту світанкову

Не сягала уява,

Звідкіля в нашу мову

Залетіла та ґава.

Нині знаю я, звідки,

Між усякої тварі,

Хоч буває це зрідка,

Білі є екземпляри.

Білий крук чи лисиця –

Їм бракує пігментів.

В світі їх – одиниці

Між усіх континентів

Тому скрізь по країнах,

Без межі і кордону –

Скрізь на різко відмінних

Кажуть: біла ворона!

Виконання завдань

Завдання 1.

Усі ми знайомі з фразеологізмами з дитинства. Давайте ж спробуємо впізнати їх на малюнках та пояснити.

(Додаток 1)

 Завдання 2.

До фразеологізмів правого стовпчика доберіть пояснення з лівого.

Пекти раків Рукою подати Кіт наплакав Намотати на вус Води в рота набрати Розбити глек Душа в п’ятах Байдики бити Накивати п’ятами

Посваритися Перелякатись Мовчати Втекти Близько Ледарювати Мало Червоніти Запам’ятати

Завдання 3.

Вставте у фразеологізми замість крапок потрібне число.

-         Знати, як своїх … пальців

-         втекти за … земель

-         іти на всі … сторони

-         і … слів докупи не зв’яже

-         зігнувся у … погибелі

-         працювали до … поту

-         має … п’ятниць на тиждень

ІІІ. Заключна частина

Вчитель: Молодці, діти! Гарно попрацювали!  А зараз давайте ще    

                 послухаємо   пояснення окремих фразеологізмів у віршах Дмитра         

                 Григоровича  Білоуса.

Діти читають вірші, які підготували заздалегідь

Собаку на цьому з’їв

 Спритний парубійко в поле йшов косить,

Біг за ним собака. Раптом чоловік

Їде з поля возом: - Парубче, куди ти?

- Йду косити жито: день годує рік.

Тут же виявляє вдачу парубочу:

- Прийми воза, дядьку, а то перескочу.

А що то у тебе, парубче, в торбині?

- Пироги. - А чом їх так багато там?

Жартувати й далі до смаку хлопчині:

- Як не з’їм – собаці решту я віддам…

Добре наробившись, в пору вечорову

Йде хлопчина з поля, косу – на плече.

Раптом зустрічає чоловіка знову,

Що сидить край двору й мотуза суче.

- Звідки йдеш? – гукає дядько парубчині.

Той скривився, наче з кислого щавлю:

- З косовиці, - каже (жарти інші нині), -

Прийми, дядьку, мотуз: не переступлю…

- Що, вдалося, може, хоч півниви втнути?

- Цілу ниву, дядьку!    - Та не може бути!

- А де пироги ті? - Геть усі поїв.

- А собака де твій?       - І собаку з’їв…

Отже справа, друзі, у сумлінні й силі.

Ось чому нам кажуть про майстрів – трудяк:

Він, мовляв, «собаку з’їв у цьому ділі»,

Тобто має досвід, знає, що і як!

Тіпун тобі на язик!

Дідусь вируша в кожусі,

Онук подає башлик:

- Простудитесь ви, дідусю…

- Тіпун тобі на язик!..

Недавно читав я нарис,

Дізнався наприкінці:

Тіпун – хрящуватий наріст

у птаха на язиці.

І на язиці в людини

Вискакує прищ – тіпун.

Звичайно, не без причини –

Коли людина – брехун.

Поводься завжди зразково.

Якщо ж, пустий балакун,

Сказав ти брехливе слово –

То й сів на язик тіпун!..

Коли щось лихе віщуєш,

Галдикнеш, як той індик,

Одразу ж на це почуєш:

- Тіпун тобі на язик!

Березова каша

Син одбивається од рук.

Ракетки. Самокати.

Батьківським правом до наук

Почав я спонукати:

- Щось ти уроки занедбав, -

Все ігрища ті вражі.

Гляди, щоб ти не скуштував

Березової  каші!

На це всміхається не зле

Синок довготелесий:

- Я знаю, - каже, - сік, але

Щоб каша із берези?

А я йому: - Того, хто вчивсь,

Любили предки наші,

Несли за те, що не лінивсь,

До школи горщик каші.

Хто ж не обтяжувавсь нічим,

Суворі предки наші

Всипали добрих різок тим –

Березової «каші».

А знав би ти, які були

З берези пруття голі,

Що ними дітвору сікли

В старій церковній школі.

О, там старались що не крок

«Підвищувати бали»

І за невивчений урок

Безжалісно стьобали.

Тож батько наш і нам казав

За витребеньки наші:

- Гляди, щоб ти не скуштував

Березової каші!

Жити на широку ногу

Прислухаємось до слів потроху.

Часом про якихсь друзяк:

«Звикли жити на широку ногу,

Розкоє так тепер не всяк!»

Що то за нога така широка?

Де у нашім вислові взялась?

Дошукатись – немала морока,

А, бува, і встановити зась.

Треба знать середньовічну моду

І тодішніх багачів буття:

У Європі моді на догоду

Величезне шилося взуття.

Це взуття носили і слов’яни,

Козиряла в нім усяка знать:

Що ботінки довші -  більше шани,

Можна багача по них пізнать.

Як, бувало, йде цабе велике –

Зразу видно, що воно «з панських»:

Ледве не з півметра черевики,

Широко ступати треба в них!

Щоб ходить зручніше – неодмінно

Мали щось робити мудраки:

В носаках тримать набите сіно

Або ще загнути носаки.

У Парижі про панів великих

І сьогодні можна ще почуть:

«О, ці мають ціну в черевиках!»,

Тобто добре, в розкоші живуть.

Тож і ми простежить маєм змогу

І подтвердити для читачів:

Вислів жити на широку ногу

Породила мода багачів.

Є вона й сьогодні, рать не боса,

Правда, вгору носака не пне,

Але глянь: іде, задерши носа,

Або, ще, як кажуть, кирпу гне.